Художні засоби (таблиця)

Назва	Характеристика	Приклади
Епітет	Художнє означення.	«стежки скриті», «грім залізний», «синь прозора»
Порівняння	В основі — схожість явищ, виділення певної риси предмета через зіставлення з іншим.	«мов зачарований, стоїть Бахчисарай»; «горами хвилі підійма»; «…дівчина така гарна, як зірка».
Метафора	Вживання слів і словосполучень в непрямому значенні на основі подібності.	«Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», «облетіли надії».
Персоніфікація	Різновид метафори: уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям, олюднення їх.	«Чистенькі віконця сміються до сонця».
Метонімія	Різновид метафори: перенесення назви предмета/явища предметів на інший предмет/явище на основі суміжності.	«Радіє Київ рідний мій» (Київ – замість кияни); «читати Франка» (замість «читати твори Франка»).
Синекдоха	Різновид метонімії: вживання однини замість множини, видового порівняння замість родового і навпаки.	«І на оновленій земні врага не буде, супостата, а буде син і буде мати…» (однина замість множини).
Алегорія	Інакомовлення; перенесення значень одного кола явищ на інше, напр. відтворення людських характерів в образах тварин, предметів тощо.	«Бджола і Шершень» (Бджола – працьовита людина, Шершень – людина, що звикла жити за рахунок праці інших).
Символ	Заміна абстрактного або узагальнюючого поняття конкретним образом.	Свічка як символ життя («І згасла свічка, як твоє життя»).
Оксиморон (оксюморон)	Сполучення слів, що виражають протилежні або суперечливі поняття, → виникає нове смислове значення (алогізм)	«Многоголоса тиша», «дзвінка тиша», «трупи живі».
Гіпербола	Художнє перебільшення.	«Сліз поневолених людей не ріки — море розлилось, вогненне море».
Літота	Надмірне неприховане применшення.	«це такий чоловік, що в ложці води втопиться».
Рефрен	Повторення рядка чи кількох рядків.	«Я ж у полоні нав'язливих дум. / Лише одне непокоїть мій ум» (у Сковороди)
Тавтологія	Повторення одного й того ж слова чи схожого на нього.	«Диво-дивнеє», «рано-вранці».
Анафора	Єдинопочаток.	Всякому місту звичай і права Всяка тримає свій ум голова…
Епіфора	Єдність кінцівок.	З серця землі підіймать пласти, Чорного золота давні пласти.
Градація	Своєрідне угруповання визначень за нарос­танням або ослабленням.	Зросте любов моя, всякчас нова, Люблю ніжніше, мовчки, до нестями.
Риторичні пи-тання, оклики, звертання	Посилюють увагу читача, не вимагаючи від нього відповіді	«За що кара? За що мені муки? Кому я що заподіяв?»; «Село! Село! Веселі хати!»; «І вам слава, сині гори, кригою окуті!»
Антитеза	Протиставлення	Люди мучились, як в пеклі, пан втішався, мов в раю
Паралелізм	Паралельне зображення чимось подібних предметів.	«Тече вода в синє моpе, та не витiкає; шука казак свою долю, а долi немає».
Інверсія	Порушення узвичаєного порядку слів.	«Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив?»
Алітерація	Повторення приголосних звуків.	«Тінь там тоне, тінь там десь…» - т
Асонанс	Повторення голосних звуків	«І день іде, і ніч іде». - і
Іронія	Прихована насмішка.	«На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!»
Сарказм	Їдка, викривальна, дошкульна насмішка; не є прихованим.	«Отам-то милостивії ми / Ненагодовану і голу / Застукали сердешну волю / Та й цькуємо».
Гротеск	Явне спотворення, перебільшення чи применшення зображуваного, поєднання різних контрастів.	Сцена «генерального мордобитія» із поеми «Сон» Т.Шевченка.